Дерев'яний міст
Божевільний
Ти бачиш той старий, дерев'яний міст? З нього вже не одна людина впала. Йшла, вірила, що доски міцні, але тріск... І в яму, і в пітьмі зникала. Скажеш мені :"Йдемо тоді будувати міст новий, через який легше, простіше перейти". Та повір, повір мені, він є і готовий, що мільйони його будуть трясти. Проблема лиш одна-єдина - люди. Вони звикли до дерева, їм дуже страшний камінь, кам'яні споруди. Їм байдуже навіть, що вони всюди... Друже мій, я хочу тебе дещо попросити : поглянь зі мною на тих, хто щойно пройшов міст. Бачиш, помічаєш, розумієш, чого не можу я сидіти спокійно, щоб вогонь всередині не міг горіти. Якщо не розумієш, я тобі скажу! Свій гнів, розпач, сум поясню! Дивись уважно на тих, кого пальцем покажу, дивись уважно, що я роблю. Вони - стомлені, вони - побиті, іноді здається, що вони вбиті. Ну куди, куди їм ще лізти на ту високу гору, коли ледве можуть жити. Такими вони прийшли через дерев'яний міст, такими прийшли сюди - у світ... Я ненавиджу той міст - хочу спалити, вірю, мені вдасться колись це зробити.
2019-10-09 07:11:51
3
0
Інші вірші поета
Ще швидше і швидше... Крик Кохання воно світ захопило... Вулиці
Інші поети
acupoftae
@acupoftae
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1416
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1159