...
Божевільний
Сонце як завжди сходить й заходить, небо так само - світліє й темніє. Та решта інакше себе поводить : зміна за зміною, тільки аби вітер повіє. Вже сам іноді гублю себе випадково : між якими вогнями зупинився? Чи там, де казково, чи там, де суворо- чи і тут фатально помилився? Малюю те саме, що малював вчора, а картина містить зовсім інші кольори. І не розумію - поразка це чи перемога, куди тягнутись : вниз чи догори? Скажіть хто-небудь, що тут десь є підказки - якісь таємничі, майже невидимі знаки, бо я втомився потрапляти у пастки цього світу, що одягає щоразу нові й нові маски.
2020-05-29 16:51:35
3
0
Інші вірші поета
Куди я плив? Гора Вище-вище Крик
Інші поети
Dreams
@Chevalpinou_
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3055
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11825