...

Божевільний

Сонце як завжди сходить й заходить, небо так само - світліє й темніє. Та решта інакше себе поводить : зміна за зміною, тільки аби вітер повіє. Вже сам іноді гублю себе випадково : між якими вогнями зупинився? Чи там, де казково, чи там, де суворо- чи і тут фатально помилився? Малюю те саме, що малював вчора, а картина містить зовсім інші кольори. І не розумію - поразка це чи перемога, куди тягнутись : вниз чи догори? Скажіть хто-небудь, що тут десь є підказки - якісь таємничі, майже невидимі знаки, бо я втомився потрапляти у пастки цього світу, що одягає щоразу нові й нові маски.

2020-05-29 16:51:35

Інші вірші поета

Щось задумався я дивлячись у небо... Вище-вище Запевняєш мене... Кухар

Інші поети

사구 호랑이

@dinka_didi

ملاك عطوات

@WhiteAngel3011

Cranesbill 25

@eaindray_oo

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

2462

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11978