Хто як не ми?
Божевільний
Хто як не ми будуєм країну, робимо їй обличчя, лице. Хто як не ми за свою руїну віддаємо все, геть все. Хто ж повинен до купи складати ті старі камінці? Воно комусь хіба треба? А без них ми, наче мерці. Хто ж повинен той стяг високо, високо піднімати? Якщо ми візьмем і втечем, то високо той стяг буде тільки палати. Хто ж іншим очі буде відкривати про справжніх героїв і про псевдобратів, як дійсно соловей може співати, як варто на коліна ніколи не ставати, що таке правда, що хитрий обман, скільки пережитих було вже ран. І тут ти говориш: "Ну ж бо, тікай!", бо там деінде зеленіша трава... Ну що ж, гаразд, скажу тобі "бувай" -твої валізи вже тут, дарма не шукай.
2020-05-02 14:18:08
4
0
Інші вірші поета
Дві сім'ї Погода Якби ти могла зазирнути в мій світ... Дивні діти
Інші поети
Pame
@Pame
Sallma890
@Sallma890
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4513
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4630