Хто як не ми?

Божевільний

Хто як не ми будуєм країну, робимо їй обличчя, лице. Хто як не ми за свою руїну віддаємо все, геть все. Хто ж повинен до купи складати ті старі камінці? Воно комусь хіба треба? А без них ми, наче мерці. Хто ж повинен той стяг високо, високо піднімати? Якщо ми візьмем і втечем, то високо той стяг буде тільки палати. Хто ж іншим очі буде відкривати про справжніх героїв і про псевдобратів, як дійсно соловей може співати, як варто на коліна ніколи не ставати, що таке правда, що хитрий обман, скільки пережитих було вже ран. І тут ти говориш: "Ну ж бо, тікай!", бо там деінде зеленіша трава... Ну що ж, гаразд, скажу тобі "бувай" -твої валізи вже тут, дарма не шукай.

2020-05-02 14:18:08

Інші вірші поета

Кухар Скажи, чому ти тут? Не наближайся... Крик

Інші поети

Sumyat Swezin

@Sumyat_Swezin

نوارس

@NWARSS

安德烈

@aandrew

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

4625

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5200