Мені надто лінь...
Божевільний
Мені надто лінь говорити про смерть. Мені надто лінь говорити про життя. Я сиджу в темряві, ніби той привид, що давно вже немає свого лиця. Я бачу безліч різних шляхів, а куди йти - ще не зрозумів : всі таки здаються довгі і складні, боюсь, до кінця дійду лише в сні. Боюсь, не побачу сонячного світла, тільки ноги свої дарма поламаю. І впаду, і лежатиму вічність, аж поки в паперах не заховають.
2020-12-11 09:01:32
4
0
Інші вірші поета
Посиди ще... Птах Квітка росте... Кохання воно світ захопило...
Інші поети
Vinay Deshlahare
@avin_rafael
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6243
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2222