Риби
Це так цікаво-парадоксально : скарби найцінніші на дні, та не все так просто-банально : діло не лише в тому, як ти умієш пливти. Ти повинен на риб уваги не звертати, а ще краще - забути, щоб не могли заважати. Я розумію : знайдеться все таки та одна золота, що очі затуманить : забудеш, яка твоя мета. І в цьому великому океані ти старатимешся зануритись глибше і глибше, не зважати на побої та рани, твоя мрія : до дна бути ближче і ближче. Звикатимеш до того, що повітря стає все менше і треба тричі думати, що пробувати вперше, бо ще з'їси водорості не ті : не зможеш ні вниз, ні вверх пливти. І якщо пройдеш ти все - зустрінеш дно, розкажеш мені, як там воно, пояснеш : для чого прагнути потрапити туди : на поверхні ж добре, для всіх вистачить цієї води. Навіщо свої сили так витрачати? Щоб навчитися в простому складне помічати? Я ж бачив, як наверху ті риби : вони радісні, веселі. Чи це мені здалось ніби?
2019-07-04 11:10:15
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3150
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2514