Риби
Це так цікаво-парадоксально : скарби найцінніші на дні, та не все так просто-банально : діло не лише в тому, як ти умієш пливти. Ти повинен на риб уваги не звертати, а ще краще - забути, щоб не могли заважати. Я розумію : знайдеться все таки та одна золота, що очі затуманить : забудеш, яка твоя мета. І в цьому великому океані ти старатимешся зануритись глибше і глибше, не зважати на побої та рани, твоя мрія : до дна бути ближче і ближче. Звикатимеш до того, що повітря стає все менше і треба тричі думати, що пробувати вперше, бо ще з'їси водорості не ті : не зможеш ні вниз, ні вверх пливти. І якщо пройдеш ти все - зустрінеш дно, розкажеш мені, як там воно, пояснеш : для чого прагнути потрапити туди : на поверхні ж добре, для всіх вистачить цієї води. Навіщо свої сили так витрачати? Щоб навчитися в простому складне помічати? Я ж бачив, як наверху ті риби : вони радісні, веселі. Чи це мені здалось ніби?
2019-07-04 11:10:15
3
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11488
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2400