Вірші
Всі
Winter
А вона посміхається,
коли голос її тремтить,
(Про)тікає і (розті)кається,
коли пахне втратами;
Вітер, де ти, мій вартовий
посивів від війни
і він летить,
Розчиняється на кришталиках очей просом жовтого світла.
Ти подихала вечором восковим
в камуфляжах тепла
І осанку свою любові заховала
в пелюстку віри;
Вітер, здмухни зі серця
маленьких монстриків,
Що так близько до мого тіла, відлякни їх своєю грізністю,
Бо вони пахнуть ранком сірим.
І він слухається, стоншує весь біль,
Злущує страх - і вона посміхається, тепло і солодко;
Вітер, що натхнений щирістю, відкидає невпевненість і сіль,
Бо вона дозволяє бачити
риси свої,
через які люди
проходять повз.
0
0
348
******
Сито спогадів розсипається
по провулках пам'яті,
Щоби виткати локони ніжності
на мапі світу,
Щоб всі транзити і гирла любові
не були забуті,
Коли ти входиш у стиглість весни
і бачиш сходження цвіту.
Ось тобі і вдалося зсунути кордони, що набрались переломних моментів,
До мінімалізму, бо весна -
це середовище тепла;
Кілька її фрагментів -
І ти хизуватимешся тим,
що навчилась заново дихати.
В архіві життя.
3
2
296
Відчуттєве
Ми сезонно заряджені осінню, передчасно усі знамена тепла губимо;
Контраст холоду
набирає обертів і спотикаєтеся об віру;
Приналежність до рідних губ
того, кого ми любимо,
Ми розбиваємо пошепки
у сум’яття за кілька секунд.
І поки голос наш
набирає домінантних рис - ми відкладаємо злість
На горизонт серця,
що тисне маневром холоду,
Вдаряємось в прогалини часу, поки осад їсть
Версію нашої чуттєвості, провокуючи нашу душевну сухість.
5
0
359
