Відчуваю, що помираю
Відчуваю, що помираю щосили я той дух тримаю та він не хоче, він утікає як далі жити буду і не знаю. Іде від мене той хто шлях мені цей показав хто від зла захищав оберігав і всередині існував. Це кінець він іде починатимуться зміни новий дух мене знайде щось нове буде в моїй скрині. Та не хочу я цього нового не хочу змін, не хочу бути іншим та час минає і дух крок робить знову і розумію без змін світ не може бути вічним.
2018-11-05 15:36:54
5
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2601
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3300