Відчуваю, що помираю
Відчуваю, що помираю щосили я той дух тримаю та він не хоче, він утікає як далі жити буду і не знаю. Іде від мене той хто шлях мені цей показав хто від зла захищав оберігав і всередині існував. Це кінець він іде починатимуться зміни новий дух мене знайде щось нове буде в моїй скрині. Та не хочу я цього нового не хочу змін, не хочу бути іншим та час минає і дух крок робить знову і розумію без змін світ не може бути вічним.
2018-11-05 15:36:54
5
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2493
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2274