Відчуваю, що помираю
Відчуваю, що помираю щосили я той дух тримаю та він не хоче, він утікає як далі жити буду і не знаю. Іде від мене той хто шлях мені цей показав хто від зла захищав оберігав і всередині існував. Це кінець він іде починатимуться зміни новий дух мене знайде щось нове буде в моїй скрині. Та не хочу я цього нового не хочу змін, не хочу бути іншим та час минає і дух крок робить знову і розумію без змін світ не може бути вічним.
2018-11-05 15:36:54
5
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4012
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2727