Хотілося мені...
Колись хотілося мені поетом бути- Покласти весь цей світ під в'язь рядків; Та я згадав - під небом тліну не минути, Все змиє хвиля забуття перебігом часів. Колись хотів я буть солдатом - Хоробрістю своєю світ весь обплести; Та за солдатом дзвін дзвенить набатом, Війні ж - лиш порох з чоботів змести. Колись хотів я стать монахом - У інший, думалося, світ піти; Але душа завмерла перед страхом Хреста, який не зміг би понести. Тоді людиною схотів я стати - Себе знайти у світі сім гріху; Щоби байдужості ріку здолати, Щоб від обраного не одвернуть шляху.
2020-09-29 05:06:44
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, радий, що Вам сподобалося!
Відповісти
2020-09-29 10:27:23
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за відгук! Робитиму все що в моїх силах і трошечки більше!
Відповісти
2020-09-30 16:04:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2304
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3077