Хотілося мені...
Andrii Katiuzhynskyi
Колись хотілося мені поетом бути- Покласти весь цей світ під в'язь рядків; Та я згадав - під небом тліну не минути, Все змиє хвиля забуття перебігом часів. Колись хотів я буть солдатом - Хоробрістю своєю світ весь обплести; Та за солдатом дзвін дзвенить набатом, Війні ж - лиш порох з чоботів змести. Колись хотів я стать монахом - У інший, думалося, світ піти; Але душа завмерла перед страхом Хреста, який не зміг би понести. Тоді людиною схотів я стати - Себе знайти у світі сім гріху; Щоби байдужості ріку здолати, Щоб від обраного не одвернуть шляху.
2020-09-29 05:06:44
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, радий, що Вам сподобалося!
Відповісти
2020-09-29 10:27:23
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за відгук! Робитиму все що в моїх силах і трошечки більше!
Відповісти
2020-09-30 16:04:25
Подобається
Інші вірші поета
Старий самурай Маорійська легенда про різні кольори шкіри Осінній сплін Що відчуває вільна в небі птиця?
Інші поети
The_Sadistic_Teen X
@The_Sadistic_TeenX
Pavlik Panko
@Pavlo_Panko
Cristi Cristi
@cristi_sanchez
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3337
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1439