Літній день на дачі
Великий пес лежить в своїм барлозі, Нявчать скажено кішка із котом, Маленька плиска біга по дорозі, Щебечучи і крутячи хвостом. Шовковиці й черешні достигають, Бо ж червень - саме ягідна пора, Дрозди й шпаки з них данину збирають, Лякає птаство галаслива дітвора. Іде із вудкою з каналу Володимир, В садку його: сазани і лящі, Він пройде мимо - догори садок підійде, І риба сріблом тьмяним заблищить. А ввечері на небі місяць-човник всплине, Потішить співом іволга мене, Рожеве сонце десь за небокраєм згине, Й сторінку літа Ніч іще одну перегорне.
2020-12-16 07:45:38
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Velles
Аж лiто захотiлось, та жменьку черешен
Відповісти
2020-12-16 11:39:09
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Так скоріше б вже!
Відповісти
2020-12-16 11:40:14
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1391
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1883