Неочікувана зустріч
Вони зустрілися на розі Мішина й Повітрофлотського проспекту, З них двох ніхто на зустріч не чекав; Він йшов до друга - нанести візит респекту, Вона - в котрійсь з своїх щоденних справ. Від несподіванки обоє зупинились- На мить забули, хто куди ішов; На мить якусь колишнєє вернулось - Назад в минулеє вони вернулись знов. Вона дивилась карими очима, В яких застигли подив й сум, Він - спантеличений подіями такими, В якусь з своїх поринув гірких дум. Минуле поставало образами: Вони в студентському гуртожитку жили, Тоді її любив він до нестями, Все з квітами до неї слав послів. Вона ж його зовсім не помічала, Вона - другим захоплена була... Так Доля їх обох і не з'єднала, Любові насінина в пишну квітку не зросла. Вони один на одного дивились - Ніхто з них двох на зустріч не чекав. Чому ж вони на цьому місці знов зустрілись? Хто ж з Вищих з ними так пожартував?
2020-12-18 06:40:48
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Andrii Katiuzhynskyi
@Яна Войвич Дякую, мені дуже лестить Ваша пропозиція, єдине, що я не вмію - це друкувати вірші - це для мене темний ліс, але якщо від Вас надходитимуть якісь цікаві пропозиції - завжди готовий до діалогу!
Відповісти
2020-12-18 12:07:19
1
Яна Войвич
@Andrii Katiuzhynskyi Це круто, що тут є однодумці, з якими можна створити щось бомбезне ))
Відповісти
2020-12-18 12:12:20
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Яна Войвич Можна спробувати, я тільки за, єдине що попереджую - організатор з мене ще той!
Відповісти
2020-12-18 12:13:41
1
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8354
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7506