Неочікувана зустріч
Вони зустрілися на розі Мішина й Повітрофлотського проспекту, З них двох ніхто на зустріч не чекав; Він йшов до друга - нанести візит респекту, Вона - в котрійсь з своїх щоденних справ. Від несподіванки обоє зупинились- На мить забули, хто куди ішов; На мить якусь колишнєє вернулось - Назад в минулеє вони вернулись знов. Вона дивилась карими очима, В яких застигли подив й сум, Він - спантеличений подіями такими, В якусь з своїх поринув гірких дум. Минуле поставало образами: Вони в студентському гуртожитку жили, Тоді її любив він до нестями, Все з квітами до неї слав послів. Вона ж його зовсім не помічала, Вона - другим захоплена була... Так Доля їх обох і не з'єднала, Любові насінина в пишну квітку не зросла. Вони один на одного дивились - Ніхто з них двох на зустріч не чекав. Чому ж вони на цьому місці знов зустрілись? Хто ж з Вищих з ними так пожартував?
2020-12-18 06:40:48
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Andrii Katiuzhynskyi
@Яна Войвич Дякую, мені дуже лестить Ваша пропозиція, єдине, що я не вмію - це друкувати вірші - це для мене темний ліс, але якщо від Вас надходитимуть якісь цікаві пропозиції - завжди готовий до діалогу!
Відповісти
2020-12-18 12:07:19
1
Яна Войвич
@Andrii Katiuzhynskyi Це круто, що тут є однодумці, з якими можна створити щось бомбезне ))
Відповісти
2020-12-18 12:12:20
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Яна Войвич Можна спробувати, я тільки за, єдине що попереджую - організатор з мене ще той!
Відповісти
2020-12-18 12:13:41
1
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2549
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3109