Неочікувана зустріч
Вони зустрілися на розі Мішина й Повітрофлотського проспекту, З них двох ніхто на зустріч не чекав; Він йшов до друга - нанести візит респекту, Вона - в котрійсь з своїх щоденних справ. Від несподіванки обоє зупинились- На мить забули, хто куди ішов; На мить якусь колишнєє вернулось - Назад в минулеє вони вернулись знов. Вона дивилась карими очима, В яких застигли подив й сум, Він - спантеличений подіями такими, В якусь з своїх поринув гірких дум. Минуле поставало образами: Вони в студентському гуртожитку жили, Тоді її любив він до нестями, Все з квітами до неї слав послів. Вона ж його зовсім не помічала, Вона - другим захоплена була... Так Доля їх обох і не з'єднала, Любові насінина в пишну квітку не зросла. Вони один на одного дивились - Ніхто з них двох на зустріч не чекав. Чому ж вони на цьому місці знов зустрілись? Хто ж з Вищих з ними так пожартував?
2020-12-18 06:40:48
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Andrii Katiuzhynskyi
@Яна Войвич Дякую, мені дуже лестить Ваша пропозиція, єдине, що я не вмію - це друкувати вірші - це для мене темний ліс, але якщо від Вас надходитимуть якісь цікаві пропозиції - завжди готовий до діалогу!
Відповісти
2020-12-18 12:07:19
1
Яна Войвич
@Andrii Katiuzhynskyi Це круто, що тут є однодумці, з якими можна створити щось бомбезне ))
Відповісти
2020-12-18 12:12:20
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Яна Войвич Можна спробувати, я тільки за, єдине що попереджую - організатор з мене ще той!
Відповісти
2020-12-18 12:13:41
1
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2711
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1541