Облітаюче дерево
Опадаюче дерево - символ плинності життя Стара шовковиця потроху облітала, Роняючи на землю жовтий лист; Мені шовковиця старенька нагадала - Життя людське, що молодим було колись. Людина в молодості розцвітає, Вкривається незнаним, наче листям молодим, Дає приріст - потроху виростає, Потім плоди і листя встелять землю, мов килим. Хай сиплеться старе пожовкле листя, Його весною згрібши - приберуть; Але плодів ряснії ґрона-кисті На землю впавши, новим зерням проростуть. Людина в старості втрачає сили, Непотріб з неї весь, немов лушпиння, облетить; А в пам'яті нащадків предок - серцю милий Плодами добрими, які спромігся залишить.
2020-12-27 06:35:19
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, хочеться в це вірити!
Відповісти
2020-12-27 06:45:01
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3984
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1616