Плинність любові
Andrii Katiuzhynskyi
Щось вмерло у душі моїй, Коли її останній раз побачив. Чом серце не ридає і не плаче Назавжди збавлене солодких мрій? Любов не вічна на землі, Вона на крилах вільним птахом улітає; Й коли відбудеться її відліт - Того ніхто, на жаль, не знає.
2020-12-02 06:23:32
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за коментар, зараз виправлю
Відповісти
2020-12-02 08:24:26
Подобається
Інші вірші поета
Дівчина-сонце Я сонця роздивлявся схід над лукою Зимова прогулянка Турбує нас: що ми по собі лишим
Інші поети
Katy_May
@Katy_May
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2249
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16348