Самотній вовк
Andrii Katiuzhynskyi
Тобі ніколи, друже, не пізнати, Що відчува самотній вільний вовк; Чому він так ненавидить пастки і ґрати І в степ тіка безкраїй до зірок. Тобі ніколи, друже, не пізнати, Як сяє волі блиск в його очах, Воліє він скоріше смерть прийняти, Ніж плазувати пред людиною під свист бича. Тобі ніколи, друже, не пізнати, Як вільно дихати в гірських лісах, І міста галасливого кантати Так не звучать: як шум струмка чи пісня птах. Тобі ніколи, друже, не пізнати: Чому він бесіду із місяцем веде, Чому лиш вітра може спів заколисати, Чом тільки сонце зігріва його руде. Зв'язку із волею твій знищено місток Й не прагнеш ти його відбудувати- Тому тобі ніколи не пізнати, Що відчува самотній дикий вовк.
2020-11-13 06:07:14
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Это чётко подмечено, что мост к свободе у человека разрушен. Мы повязаны столькими нормами и догмами в поведении. А так иногда хочется крикнуть как булгаковская Маргорита: невидима и свободна!
Відповісти
2020-11-14 07:08:00
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Да, уж это точно!
Відповісти
2020-11-14 07:09:08
1
Andrii Katiuzhynskyi
Так, дійсно дуже хочеться!
Відповісти
2020-11-15 17:38:29
Подобається
Інші вірші поета
Лісова ідилія Примара любові Розвіється минуле, наче дим Ошигамі
Інші поети
kamilionus_
@kamilionus_
Anasteicha Rein
@Anasteicha_Rein
Keiana Smith
@crazyreader99
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2912
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1517