Самотній вовк
Тобі ніколи, друже, не пізнати,
Що відчува самотній вільний вовк;
Чому він так ненавидить пастки і ґрати
І в степ тіка безкраїй до зірок.
Тобі ніколи, друже, не пізнати,
Як сяє волі блиск в його очах,
Воліє він скоріше смерть прийняти,
Ніж плазувати пред людиною під свист бича.
Тобі ніколи, друже, не пізнати,
Як вільно дихати в гірських лісах,
І міста галасливого кантати
Так не звучать: як шум струмка чи пісня птах.
Тобі ніколи, друже, не пізнати:
Чому він бесіду із місяцем веде,
Чому лиш вітра може спів заколисати,
Чом тільки сонце зігріва його руде.
Зв'язку із волею твій знищено місток
Й не прагнеш ти його відбудувати-
Тому тобі ніколи не пізнати,
Що відчува самотній дикий вовк.
13.11.2020
5
3