Самотній вовк
Andrii Katiuzhynskyi
Тобі ніколи, друже, не пізнати, Що відчува самотній вільний вовк; Чому він так ненавидить пастки і ґрати І в степ тіка безкраїй до зірок. Тобі ніколи, друже, не пізнати, Як сяє волі блиск в його очах, Воліє він скоріше смерть прийняти, Ніж плазувати пред людиною під свист бича. Тобі ніколи, друже, не пізнати, Як вільно дихати в гірських лісах, І міста галасливого кантати Так не звучать: як шум струмка чи пісня птах. Тобі ніколи, друже, не пізнати: Чому він бесіду із місяцем веде, Чому лиш вітра може спів заколисати, Чом тільки сонце зігріва його руде. Зв'язку із волею твій знищено місток Й не прагнеш ти його відбудувати- Тому тобі ніколи не пізнати, Що відчува самотній дикий вовк.
2020-11-13 06:07:14
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Это чётко подмечено, что мост к свободе у человека разрушен. Мы повязаны столькими нормами и догмами в поведении. А так иногда хочется крикнуть как булгаковская Маргорита: невидима и свободна!
Відповісти
2020-11-14 07:08:00
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Да, уж это точно!
Відповісти
2020-11-14 07:09:08
1
Andrii Katiuzhynskyi
Так, дійсно дуже хочеться!
Відповісти
2020-11-15 17:38:29
Подобається
Інші вірші поета
Вечір на березі Чорного моря Істина в вині? Сонце, що заходить Лягають важко під перо рядочки
Інші поети
Carla Gaona
@KuroShiro
A Kind Of Spell
@a_kind_of_spell
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9574
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1572