Одна з небагатьох
Чомусь згадалася тепер саме Вона: Замріяна і світла, і душею чиста, Дотепна, гостра на язик і чарівна, Коштовная перлина - у звичайному намисті. Вона була такою - як була: На компроміс не йшла, не зраджувала у тяжку хвилину... Про неї думав я й сльоза підступна з ока потекла - Я зрозумів - що я знайшов і втратив назавжди Людину!
2020-12-31 06:13:24
7
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2524
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2811