Справжній поет
Andrii Katiuzhynskyi
Він надто тонко відчуває світ, Душа його - нескорена безодня; На нім прокляття і благословення залишили слід, Уділ його - бути невизнаним й самотнім.
2021-02-09 06:14:13
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
В этом есть смысл. Одиночество даёт повод заглянуть в себя глубже и видеть мир с другой стороны. Когда же тебя превозносят как автора, чувства притупляются.
Відповісти
2021-02-09 06:19:08
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Истинная правда!
Відповісти
2021-02-09 06:37:45
1
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую Вам за підтримку, саме Ви і декілька тих справжніх поціновувачів поезії тільки і надають мені снаги і сили писати!
Відповісти
2021-02-09 07:19:43
Подобається
Інші вірші поета
Старий самурай The moon sonata My secret dream Невідправлений лист
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1500
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3759