Вечірні квіти
Andrii Katiuzhynskyi
Пелюсток колір ехінацеї квітам Подарував рожевий присмерк за вікном, Жовті рудбекії, що ледь колишуться від вітру, Усі укриті молодого місяця злотом. Червонеє криваве сонце Пофарбувало ружі у багрянії відтінки, А чепурним ромашкам з жовтим серцем Вдягли хмаринки білії хустинки. Багато в літа різнокольорових барв, І хоч здається все кругом зеленим- Ці дивовижні квіти - найщиріший літа дар Не припиняють дивувати мене. Настане ніч - і щезне фарб чудовий танок, Щоб знов для нас з'явитися на ранок.
2020-11-14 06:12:13
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Velles
Какой оригинальный стих. Не каждая женщина, что садит рудбекию знает, как её зовут🙂. Красивые ассоциации цвета цветов и природы, что их дала.
Відповісти
2020-11-14 06:22:37
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Спасибо, это описан сад, который посадила моя мама, к тому же первое образование у меня учитель биологии, так что кое-что из курса ботаники я помню.
Відповісти
2020-11-14 06:26:00
1
Інші вірші поета
Хазяйка мертвого лісу В осіннім небі запалали зірки Останній день золотошукача Думка-птах
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Kira Snow
@FallingSnow119
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2773
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2214