Стоїчний вірш
Andrii Katiuzhynskyi
Не нарікаю більше я на Долю - Мене вона, як всіх, колись згноїть! Я надто дорого сплатив за Волю - Не маючи ні друзів, ні сім'ї...
2021-03-12 05:54:09
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за коментар, так дійсно, говорять, що кожен сам господар своєї долі, але коли проживеш вже років за тридцять і дивишся на власні здобутки, дуже часто тебе охоплює таке враження, що хтось тобі дуже сильно допомагає або навпаки!
Відповісти
2021-03-12 09:18:49
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Життя моє тепер - це майже пустота, Єдине, що лишилося - Мета!
Відповісти
2021-03-12 11:42:43
Подобається
Інші вірші поета
Я сонця роздивлявся схід над лукою Про полеміку Відкинь назавжди будь-яку залежність Лунь-вісник
Інші поети
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2180
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5210