Стоїчний вірш
Andrii Katiuzhynskyi
Не нарікаю більше я на Долю - Мене вона, як всіх, колись згноїть! Я надто дорого сплатив за Волю - Не маючи ні друзів, ні сім'ї...
2021-03-12 05:54:09
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за коментар, так дійсно, говорять, що кожен сам господар своєї долі, але коли проживеш вже років за тридцять і дивишся на власні здобутки, дуже часто тебе охоплює таке враження, що хтось тобі дуже сильно допомагає або навпаки!
Відповісти
2021-03-12 09:18:49
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Життя моє тепер - це майже пустота, Єдине, що лишилося - Мета!
Відповісти
2021-03-12 11:42:43
Подобається
Інші вірші поета
Прийдуть нові творці, нові пророки Мрії дитинства Момент прозріння Сонце, що заходить
Інші поети
Emu
@starflower
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3112
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1976