Якби ж то ріки говорили
Якби ж то ріки говорили, Якби вони розповідали сни, Потік знання навряд чи ми б спинили, Всі мудрощі Землі розповіли б вони. Якби ж то ріки та й могли кричати, Якби повідали про всі гріхи земні, Дізналися б ми те, чого не варто знати: Про біль, страхіття, про часи сумні. Якби ж то мовою уміли ріки володіти, Якби могли з води слова плести, Почули б ми про зоряні орбіти, Про велич Всесвіту й незвідані світи. Не вміють ріки з нами розмовляти, Бо мову ми не здатні їхню зрозуміти, Та й ріки б не змогли переконати Зла, кривд і горя людство не чинити - Як добре, що не вміють ріки говорити.
2020-09-25 04:43:21
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Чудовий вiрш
Відповісти
2020-09-25 05:08:44
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Дуже дякую!
Відповісти
2020-09-25 05:09:46
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-09-25 10:00:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8085
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1399