В той день, коли весна лунатиме усюди
В той день, коли весна лунатиме усюди, І сніг зимовий з костромських полів зійде, Тебе, я впевнений, не скоро позабуду, Хоч й знаю - не згадаєш ти мене. Дивитимуся на просілі стріхи, На перельоти журавлиних зграй, Та марно серед них шукати втіхи - Нехай тобі печаль несуть за небокрай. Там, десь на півночі, суворій і немилій, В країні спокою - колисці снів, Живе чарівна дівчина Людмила, В чиїх обіймах опинитися б хотів... В той день, коли щасливим буду, І доля синім птахом промайне; Тебе, я впевнений, ніколи не забуду, Хоч знаю - не згадаєш ти мене.
2020-09-10 05:03:51
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-09-22 08:58:02
Подобається
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9544
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3237