Дідове село

Andrii Katiuzhynskyi

Я часто бачу дідове село: Кряжисті клени і берези білокорі, Колодязний журавель із поламаним крилом, Дуби кремезні і журливі осокорі. Пологі схили, що заросли чагарником, Розбиту блискавкою старую модрину, Жовтаво-золотисті трави, биті першим холодком І під вікном - задумливу калину. Перед очима - всі в лишайнику тини, Які от-от впадуть або вже впали... Але від згадки радісно мені Сред нездоланної журби міської і печалі.

2020-11-27 06:38:16

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Velles

@Andrii Katiuzhynskyi я знаю, но стихи не всех авторов когда читаешь чётко видишь картину перед собой. Одни передают настроение, а после ваших стихов такого вот плана я словно в картиной галерее побывала.

Відповісти

2020-11-27 07:05:11

Andrii Katiuzhynskyi

Дякую, я аж почервонів від Вашої похвали!

Відповісти

2020-11-27 10:53:57

Подобається

Andrii Katiuzhynskyi

Дуже дякую, це приємно!

Відповісти

2020-11-27 11:15:42

Подобається

Інші вірші поета

Пісня весни Якщо не є ти роду величного представник До слова друг великі ставляться вимоги Митцеві

Інші поети

Sneha Das

@curiousdreamer

TEJA

@TEJA

Aila

@aila4u

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1619

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

1782