Дідове село
Andrii Katiuzhynskyi
Я часто бачу дідове село: Кряжисті клени і берези білокорі, Колодязний журавель із поламаним крилом, Дуби кремезні і журливі осокорі. Пологі схили, що заросли чагарником, Розбиту блискавкою старую модрину, Жовтаво-золотисті трави, биті першим холодком І під вікном - задумливу калину. Перед очима - всі в лишайнику тини, Які от-от впадуть або вже впали... Але від згадки радісно мені Сред нездоланної журби міської і печалі.
2020-11-27 06:38:16
4
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi я знаю, но стихи не всех авторов когда читаешь чётко видишь картину перед собой. Одни передают настроение, а после ваших стихов такого вот плана я словно в картиной галерее побывала.
Відповісти
2020-11-27 07:05:11
1
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, я аж почервонів від Вашої похвали!
Відповісти
2020-11-27 10:53:57
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую, це приємно!
Відповісти
2020-11-27 11:15:42
Подобається
Інші вірші поета
Afterdepression Глас волаючого у пустелі Роздум над минулим Всесвіт звертається промовами різноголосими
Інші поети
Леся
@lesia62
11:11
@light_blue
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2468
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2008