Закон карми
Той, хто заради втіхи проливає кров - Колись обов'язково захлинеться нею, Той, хто під іншого копає яму або ров - Тією ж сам засиплеться землею. Гордець, який зневагу сіє крізь людей - Людьми зневажений лишиться, А хто плює в колодязь кожен день- Нап'ється з тої ж самої криниці. Колись хозари на Русь прийшли І стали данину у князя вимагати, І захотіли ті каганові посли По одному мечу від дима взяти. Коли ж їх жрець слов'янський меч узрів - Сказав, що ця прикмета є погана: - Бо зброя ця заточена з обох боків, Не довелося б нам платити данину слов'янам! І ніби в воду жрець хозарський заглянув - Недовго пожинав хозар чого не сіяв; Уже Олег збирав з хозарів данину, А Воїн Святослав державу їхню по вітру розвіяв. Не прагну ноту викликати я сумну, Але якщо ти маєш зло у своїм серці - Воно завжди затягне в злоби глибину І тільки злом до тебе повернеться!
2020-11-01 07:04:15
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую дуже за підтримку!
Відповісти
2020-11-01 07:55:16
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Меч від дима означає меч від подвір'я, це вираз з "Повісті временних літ" і легенда взята звідти ж
Відповісти
2020-11-01 10:21:59
Подобається
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8570
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4662