Закон карми
Той, хто заради втіхи проливає кров - Колись обов'язково захлинеться нею, Той, хто під іншого копає яму або ров - Тією ж сам засиплеться землею. Гордець, який зневагу сіє крізь людей - Людьми зневажений лишиться, А хто плює в колодязь кожен день- Нап'ється з тої ж самої криниці. Колись хозари на Русь прийшли І стали данину у князя вимагати, І захотіли ті каганові посли По одному мечу від дима взяти. Коли ж їх жрець слов'янський меч узрів - Сказав, що ця прикмета є погана: - Бо зброя ця заточена з обох боків, Не довелося б нам платити данину слов'янам! І ніби в воду жрець хозарський заглянув - Недовго пожинав хозар чого не сіяв; Уже Олег збирав з хозарів данину, А Воїн Святослав державу їхню по вітру розвіяв. Не прагну ноту викликати я сумну, Але якщо ти маєш зло у своїм серці - Воно завжди затягне в злоби глибину І тільки злом до тебе повернеться!
2020-11-01 07:04:15
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую дуже за підтримку!
Відповісти
2020-11-01 07:55:16
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Меч від дима означає меч від подвір'я, це вираз з "Повісті временних літ" і легенда взята звідти ж
Відповісти
2020-11-01 10:21:59
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4230
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5005