Невідправлений лист
Andrii Katiuzhynskyi
Душею чиста Ви і надпроста, Не думайте, я зовсім Вас не славлю, Я Вам пишу з минулого листа, Якого вже ніколи не відправлю. Для мене Ви були, як сонця світ, Який світив і зігрівав в тяжку годину, І хай уже пройшло чимало літ, Ще й досі я до Вас душею лину. Для мене Ви - як квітка навесні - Щирішої за Вас ніколи я не бачив, Жіноцтва ідеалом Ви були мені, За Вами й досі гірко серце плаче. P.S. Я не скажу всього листом простим, Бо змалювати Вас я просто сил не маю, І образ світлий Ваш буду завжди нести, А Вам в усьому щастя й успіху бажаю.
2020-10-15 05:39:35
3
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-10-15 06:46:43
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую!
Відповісти
2020-10-15 08:10:35
Подобається
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi спасибо. Конечно смогу, но сейчас очень тоскливо.
Відповісти
2020-10-15 17:55:02
1
Інші вірші поета
В житті моменти є: коли ми на розпутті Легенда про місяць і сонце Весняний сплін Чи скаже хтось?
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3144
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2220