Зимова прогулянка
Гуляв я берегом засніженим каналу,
За мною біг піджарий сірий кіт;
Ми зупинились і обидва зір уп'яли
Туди, де припинявся літаків політ.
Там поле в горизонт переростало,
В блакитнім мареві тремтів ледь видний ліс;
Рідкі кущі верби, ряба трава проталин
Манили-звали-кликали кудись.
Я в далечінь дивився з болем й сумом,
Далекий голос мене із собою звав;
А кіт нявчав - своє щось думав
І за свободою, напевне, сумував.
І він, і я - давно суспільства діти,
Тож нам обом лиш вистачає сил:
Поплакати, погорювати, потужити
Над путами, яких ніхто з нас розірвати б не посмів.
2020-12-04 06:02:52
4
3