Зимова прогулянка
Гуляв я берегом засніженим каналу, За мною біг піджарий сірий кіт; Ми зупинились і обидва зір уп'яли Туди, де припинявся літаків політ. Там поле в горизонт переростало, В блакитнім мареві тремтів ледь видний ліс; Рідкі кущі верби, ряба трава проталин Манили-звали-кликали кудись. Я в далечінь дивився з болем й сумом, Далекий голос мене із собою звав; А кіт нявчав - своє щось думав І за свободою, напевне, сумував. І він, і я - давно суспільства діти, Тож нам обом лиш вистачає сил: Поплакати, погорювати, потужити Над путами, яких ніхто з нас розірвати б не посмів.
2020-12-04 06:02:52
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, зараз виправлю!
Відповісти
2020-12-04 14:55:34
Подобається
Velles
І знов сумуєте... але красиво.
Відповісти
2020-12-06 18:54:10
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Так, такий собі сум соціального характеру
Відповісти
2020-12-06 18:56:15
1
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1517
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2064