The Dark Night
Khadeejah_Mansur_
The night was dark and black That I can not even see my back There's no sun to lighten the sky At that time everything goes awry The moon has disappeared The atmosphere was very bad that I'm so depressed But yet I still try to back up everything in to normal That I often pretend that I'm supernormal But literally I'm awful
2020-12-02 15:40:08
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Mehak Kapoor
Would you like to publish your content in book??
Відповісти
2020-12-10 17:57:40
1
Khadeejah_Mansur_
@Mehak Kapoor literally I don't think so But even I want to start writing a books............. Writing books is on my budget, but I'm gonna try my best to do it. because I'm thinking that I can't write a book but I will try insha Allah
Відповісти
2020-12-10 21:31:58
1
Mehak Kapoor
@Khadeejah_Mansur_ check message box
Відповісти
2020-12-11 15:39:29
Подобається
Інші вірші поета
A FLOWER
Інші поети
Юрий Voituk
@yura2016_voituk
Abbas Ghallu
@MAbbasAliG
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3194
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12085