Ода моєму чоловіку
Чоловіки - істоти ніжні, Цього не скажуть вони вам, Вони також читають вірші, Сльозу зітруть від мелодрам. Про це він скаже лиш дружині, Тій, що підтримує його, Для інших він стіна камінна, Вони не бачать іншого. Удома ж бавить свого сина, Дружину балує свою, Тут він душею відпочине, Спокійний наче у раю. Як тільки вийде на роботу, Стає безцінний працівник, Без нього там не буде толку, Бо він найкращий механік. Це чоловіку присвятила, Таку собі просту оду, Бо дуже сильно полюбила, Його характер, силу й вроду.
2021-04-11 14:57:04
8
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
34
8030