Вірші
Всі
Моя покірна ніч
Моя покірна ніч не спить, їй ніколи тепер вже спати
І я в єднанні з нею у цю мить все вирушаю виглядати –
Свою загублену надію, що була втоплена в калюжі,
Колись ловила кожне слово, тепер я втомлена байдуже.
Ці пошуки не приведуть до порятунку і до волі,
Знайду для себе новий сенс, спалю всі спогади поволі.
І двері зачинились всі. "Постукаєш, відкриють нові"?
Та там чекаєш вже не ти, – ятрять все душу думки кволі.
Хапаючись за твої руки – свої замочу в теплій крові,
Даремно, що роблю все це, бо в нас з тобою різні долі.
Й безвиразне прозоре горе, розсію в полі при ночі,
Та суддями хай будуть зорі і плачуть гірко палачі...
Ця ніч моя така покірна, не спить, бо ніколи їй спати
Та й я із нею теж не сплю, вже було втрачено багато.
Перебираючи ім'я, внесу твоє до цього списку:
Довіра – меч, що має два кінця і це не вартувало того ризку.
1
0
197
Занавіс
Якби ці строки могли кричати -
Вони б не перестали ні на мить.
Тримаюсь міцно за твої зап'ястя:
Якщо упаду я - упадеш й ти.
Забрала голос мій Урсула із глибин;
Ти бачив мушлю тут чи ні?
Тепер мій кожен крик розчиниться в тобі,
А я, як ацеце, розчинюсь у воді.
Хильнемо по стаканчику хлориду за обідом?
І я на тебе зовсім не в обіді.
Не загуби лишень мене, як сенс життя,
Розтану у вогні, немов свіча.
І вибач, я забула твоє ім'я,
Як і забула своє місце в світі.
Хай яд тече по моїх жилах вічно,
А я йду до завершення під синім світлом
0
0
353
Безсоння
Я заснути не можу останнім часом,
Все протягую руки до тьмяного світла,
Так кричати хочеться, всі ці муки
Ріжуть руки мої, як чесний вбивця.
Все ніяк не порину я в царство Морфея.
Дразнять голову мою гострі думи
І клекоче нещадно серце в тиші.
Ти пішов назавжди і не подумав.
Я не можу в ці дні спокійно спати,
Бо мене убили в найкращій секунді.
Я була щаслива, колись, далеко,
А тепер лиш скелет із чужих обрубків.
Я заснути не можу останнім часом,
Бо це втратила я з своєю душею.
Нарекли мої очі одвічним безсонням
І тепер між дерев я блукаю безсмертно.
3
0
309
