А ей тогда, всего 16 было

Kсения Князева

А ей тогда, всего 16 было Была самой красивой во дворе Но вот однажды, дура, полюбила И этим жизнь испортила себе Ах, если б только знала, что же будет! Но, а не знав, скучала по ночам "Ты берегись"- предупреждали люди Она,увы, не верила словам, И веривши: в гаданья, предсказанья, В судьбы дороги и его слова Фантазии, как голуби летели, И часто умножались так на два! Но вот, её разрушились мечтанья, Как хрупкий лёд, разбившись о асфальт! Он приносил ей боль, разочарование, Ей приходилось эту боль скрывать В глаза он врал, все говорил что любит! Не уж то правду сложно так сказать? Страдала девочка и днями и ночами Ведь сердце не хотело отпускать. Она ждала, надеялась вернётся, но все не приходил заветный час Вот пару дней -твоя жизнь оборвется Красавица, опомнись же сейчас! Тем серым днём, не выдержав обиды, она вдруг в руки острый нож взяла Все вспомнила моменты, все слова. Она взяла вдруг , старую тетрадку, и вдруг, в ней что-то стала выводить! Девчонке было, ох, тогда не сладко она ведь больше не хотела жить! Ей было больно, капала слеза Она писала грустные слова Он обнимал, лелеял, целовал, А ей хотелось, все бежать, бежать Он умолял её не умирать! Но слов, уже не слышала " родная" Лишь ванну наполняла её кровь И как-то вечером, другую обнимая, забыл свою вчерашнюю любовь! Предатель был, предатель и остался! Ах, как же быстро, ты её забыл! Ещё вчера ей мёртвой на коленях в чувствах клялся! А вот когда ей плохо было, где ты был? Ты ездил людям по ушам с надеждой, что все тебя когда-нить,да простят! Не будет все, не будет слышишь, прежде?! Ведь время не вернуть увы назад... Цените, люди, то, что есть сейчас Не жалуйтесь на боль и на обиды Судьбою нам отмерен, каждый час Господь с небес грехи все наши видит!

2018-10-11 13:30:24

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Kсения Князева

Спасибо большое, я старалась!)))

Відповісти

2018-10-11 14:12:04

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12347

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1111