А ей тогда, всего 16 было

Kсения Князева

А ей тогда, всего 16 было Была самой красивой во дворе Но вот однажды, дура, полюбила И этим жизнь испортила себе Ах, если б только знала, что же будет! Но, а не знав, скучала по ночам "Ты берегись"- предупреждали люди Она,увы, не верила словам, И веривши: в гаданья, предсказанья, В судьбы дороги и его слова Фантазии, как голуби летели, И часто умножались так на два! Но вот, её разрушились мечтанья, Как хрупкий лёд, разбившись о асфальт! Он приносил ей боль, разочарование, Ей приходилось эту боль скрывать В глаза он врал, все говорил что любит! Не уж то правду сложно так сказать? Страдала девочка и днями и ночами Ведь сердце не хотело отпускать. Она ждала, надеялась вернётся, но все не приходил заветный час Вот пару дней -твоя жизнь оборвется Красавица, опомнись же сейчас! Тем серым днём, не выдержав обиды, она вдруг в руки острый нож взяла Все вспомнила моменты, все слова. Она взяла вдруг , старую тетрадку, и вдруг, в ней что-то стала выводить! Девчонке было, ох, тогда не сладко она ведь больше не хотела жить! Ей было больно, капала слеза Она писала грустные слова Он обнимал, лелеял, целовал, А ей хотелось, все бежать, бежать Он умолял её не умирать! Но слов, уже не слышала " родная" Лишь ванну наполняла её кровь И как-то вечером, другую обнимая, забыл свою вчерашнюю любовь! Предатель был, предатель и остался! Ах, как же быстро, ты её забыл! Ещё вчера ей мёртвой на коленях в чувствах клялся! А вот когда ей плохо было, где ты был? Ты ездил людям по ушам с надеждой, что все тебя когда-нить,да простят! Не будет все, не будет слышишь, прежде?! Ведь время не вернуть увы назад... Цените, люди, то, что есть сейчас Не жалуйтесь на боль и на обиды Судьбою нам отмерен, каждый час Господь с небес грехи все наши видит!

2018-10-11 13:30:24

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Kсения Князева

Спасибо большое, я старалась!)))

Відповісти

2018-10-11 14:12:04

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11477

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4934