А їй, тоді, 16 років було

Kсения Князева

А їй,тоді, 16 років було Була найкрасивішою з дівчат Але напевно, серце підмануло І все життя пішло аби зна як Як би дівчина знала, що чекає, Дарма не сумувала б уночі Їі дарма попереджали рідні Вона лиш тільки вірила собі Читаючи, що зорі предрікають, та віривши коханого словам Думки її фантазії душили, Але, нажаль, розбилися, що там.. Він боляче робив-вона трималась А він брехав, і оком не кліпав! І вдень, вночі лиш сльози на подушку лила І серцю дуже боляче робила Вона тоді, листа чекала, сиділа все біля вікна Але тоді, нажаль, не знала розрахували небеса Похмурим днем, маленька нестримавшись, Піднесла до зап'ястя гострий ніж І спогади лиш тільки, лиш... Вона взяла задрепаний той зошит Останній раз писала там слова І душу тиснув велечезний тягар "Ну здраствуй, рідна тітко, смерть моя" Їй боляче було Сльоза стікала, І все писала ті сумні слова, Коли він обіймав їі згадала... "Але я б краще стрімголов тікала, Мені ж матуся радила моя" Він прочитавши ті слова молив: "Терпи, терпи, отам швидка вже їде Не чула вже мала тоді тих слів, очей не бачила Бездиханне лиш тіло серед ванни, вона тоді, Мов як жива була.. От день минув, який же ти нечесний! Навіщо про любов ти їй брехав? Якщо ти обіцяв кохати вчора-даремно іншу дівчину пізнав! Її ти враз від серця відірвав Ти знову людям брешеш, як ти можеш!? Все віриш у пробачення? Та ні, ти час назад спочатку поверни! Цінуйте, люди, те, що зараз є! Не ображайтесь і дарма не плачте, Бо доля може різко повернути І так, що аж у грудях заболить І будьте обережніші, ви, люди, Щоб у сльозах до Бога не молить!

2018-11-04 10:33:00

3

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Сніданок з Едемом

Не с дівчат, а з дівчат

Відповісти

2018-11-04 11:04:47

Подобається

Kсения Князева

@Сніданок з Едемом спасибо

Відповісти

2018-11-04 11:07:25

Подобається

Kсения Князева

Не заметила

Відповісти

2018-11-04 11:07:39

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2673

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11553