Вірші
А їй, тоді, 16 років було
А їй,тоді, 16 років було
Була найкрасивішою з дівчат
Але напевно, серце підмануло
І все життя пішло аби зна як
Як би дівчина знала, що чекає,
Дарма не сумувала б уночі
Їі дарма попереджали рідні
Вона лиш тільки вірила собі
Читаючи, що зорі предрікають, та віривши коханого словам
Думки її фантазії душили,
Але, нажаль, розбилися, що там..
Він боляче робив-вона трималась
А він брехав, і оком не кліпав!
І вдень, вночі лиш сльози на подушку лила
І серцю дуже боляче робила
Вона тоді, листа чекала, сиділа все біля вікна
Але тоді, нажаль, не знала розрахували небеса
Похмурим днем, маленька нестримавшись,
Піднесла до зап'ястя
гострий ніж
І спогади лиш тільки, лиш...
Вона взяла задрепаний той зошит
Останній раз писала там слова
І душу тиснув велечезний тягар
"Ну здраствуй, рідна тітко, смерть моя"
Їй боляче було
Сльоза стікала,
І все писала ті сумні слова,
Коли він обіймав їі згадала...
"Але я б краще стрімголов тікала,
Мені ж матуся радила моя"
Він прочитавши ті слова молив:
"Терпи, терпи, отам швидка вже їде
Не чула вже мала тоді тих слів, очей не бачила
Бездиханне лиш тіло серед ванни, вона тоді,
Мов як жива була..
От день минув, який же ти нечесний!
Навіщо про любов ти їй брехав?
Якщо ти обіцяв кохати вчора-даремно іншу дівчину пізнав!
Її ти враз від серця відірвав
Ти знову людям брешеш, як ти можеш!?
Все віриш у пробачення?
Та ні, ти час назад спочатку поверни!
Цінуйте, люди, те, що зараз є!
Не ображайтесь і дарма не плачте,
Бо доля може різко повернути
І так, що аж у грудях заболить
І будьте обережніші, ви, люди,
Щоб у сльозах до Бога не молить!
3
4
436
Рядок за рядками
Рядок за рядками
За римами рими
Абзац за абзацами буде неспинно
Слово за словом
За кроком крок
І отак вийде новий стішок
Віршик веселий, віршик кумедний
Ти посміхаєшся зараз напевно
давайте зі мною разом писати
людей до життя, о так о, спонукати!
Нехай ми сміємося, будем щасливі!
Ну, а тепер, бачиш знов пішли рими
Нема тут ідеї, якоїсь там думки
Просто веселі кумедні задумки
Просто сиджу і слова я римую
Але знаю точно-я не сумую!
Мабуть, дехто скаже, що ніщо робити
Буду за строфами диво творити!
Диво за дивом і це сенс життя
На світі живем щоб творити дива
За років багато вчимося ми жити
В житті головне, дуже міцно любити!
6
2
448
А ей тогда, всего 16 было
А ей тогда, всего 16 было
Была самой красивой во дворе
Но вот однажды, дура, полюбила
И этим жизнь испортила себе
Ах, если б только знала, что же будет!
Но, а не знав, скучала по ночам
"Ты берегись"- предупреждали люди
Она,увы, не верила словам,
И веривши: в гаданья, предсказанья,
В судьбы дороги и его слова
Фантазии, как голуби летели,
И часто умножались так на два!
Но вот, её разрушились мечтанья,
Как хрупкий лёд, разбившись о асфальт!
Он приносил ей боль, разочарование,
Ей приходилось эту боль скрывать
В глаза он врал, все говорил что любит!
Не уж то правду сложно так сказать?
Страдала девочка и днями и ночами
Ведь сердце не хотело отпускать.
Она ждала, надеялась вернётся, но все не приходил заветный час
Вот пару дней -твоя жизнь оборвется
Красавица, опомнись же сейчас!
Тем серым днём, не выдержав обиды, она вдруг в руки острый нож взяла
Все вспомнила моменты, все слова.
Она взяла вдруг , старую тетрадку, и вдруг, в ней что-то стала выводить!
Девчонке было, ох, тогда не сладко она ведь больше не хотела жить!
Ей было больно, капала слеза
Она писала грустные слова
Он обнимал, лелеял, целовал,
А ей хотелось, все бежать, бежать
Он умолял её не умирать!
Но слов, уже не слышала " родная"
Лишь ванну наполняла её кровь
И как-то вечером, другую обнимая, забыл свою вчерашнюю любовь!
Предатель был, предатель и остался!
Ах, как же быстро, ты её забыл!
Ещё вчера ей мёртвой на коленях в чувствах клялся!
А вот когда ей плохо было, где ты был?
Ты ездил людям по ушам с надеждой, что все тебя когда-нить,да простят!
Не будет все, не будет слышишь, прежде?!
Ведь время не вернуть увы назад...
Цените, люди, то, что есть сейчас
Не жалуйтесь на боль и на обиды
Судьбою нам отмерен, каждый час
Господь с небес грехи все наши видит!
5
1
451
