Рядок за рядками

Kсения Князева

Рядок за рядками За римами рими Абзац за абзацами буде неспинно Слово за словом За кроком крок І отак вийде новий стішок Віршик веселий, віршик кумедний Ти посміхаєшся зараз напевно давайте зі мною разом писати людей до життя, о так о, спонукати! Нехай ми сміємося, будем щасливі! Ну, а тепер, бачиш знов пішли рими Нема тут ідеї, якоїсь там думки Просто веселі кумедні задумки Просто сиджу і слова я римую Але знаю точно-я не сумую! Мабуть, дехто скаже, що ніщо робити Буду за строфами диво творити! Диво за дивом і це сенс життя На світі живем щоб творити дива За років багато вчимося ми жити В житті головне, дуже міцно любити!

2018-10-11 16:37:51

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сніданок з Едемом

Будучи більше місяця в цьому додатку, я зрозумів одне- довгі вірші потрібно читати, вони набагато цікавіші за короткі. У вас талант до рими. В мене таке відчуття, ніби ви навіть не задумувались над ними, а сіли за стіл, включили лампу і почали творити без зупину.

Відповісти

2018-10-16 19:33:30

1

Kсения Князева

@Сніданок з Едемом Дякую)

Відповісти

2018-10-21 07:18:03

Подобається

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

84

0

4001

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11303