Зелень
Кузаня
(18+)
Аваков - чорт, Єрмак - урод, Зелень - гандон, а я - патріот! Мир в очах Путіна, зрада народу, І мові кацапській даємо свободу! Навіщо тоді "ми" тебе обирали? Молились, бажали, а "нас" лиш продали... У раді "куми", вірус "руського миру", Чи ти Путіну ворог, чи "лижеш сокиру"? Казати вже важко, на Яника схожий, Та хай тобі грець, "український небоже"! Як добре, що є добровольці в народі, Бо в нас Україна, а не гроші у моді. *** "Ми" і "нас" - всі ті прості люди, які обирали цю людину. Чисто від щирого серця: "Мені шкода їх". Вони довірили своє життя, своє майбутнє і майбутнє дітей цій людині. Яка безупинно творить якісь дурниці. "Лизати комусь сокиру" - зустрічала це в якійсь книзі. Означає підлаштовуватися під людину, якій всеодно на вас, і яка використовує когось для власних потреб і цілей.
2020-03-14 15:39:44
9
0
Інші вірші поета
Квіти Творець Пиши, пиши... Не люби мене, будь ласка
Інші поети
AGENTSANTA
@AGENTSANTA
Sandra Morningstar
@SandraMorningstar
Bad Trip
@B1Sod
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
13933
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904