Десь під небом, серед гір, Є один цікавий звір. Кажуть, хто його спіймає, Той грошей багато має! Як про це почули люди, Почали збиратись всюди. Хто з них кращий, хто сильніший? Скоро буде багатіший! Тільки хто туди зібрався, Чомусь звідти не вертався... Забоявся звичний люд, Чи не пройде звір і тут? Почали вони шукати, Хто б його то зміг здолати, Обіцяли їм за те, Все що хочеш золоте. Тільки щось сміливі люди, Вже закінчилися всюди... Каже їм тоді дівчи́на: "Як не всі, то я - єдина" Люди в шоці... "Справді жінка? Така мила, добра й дзвінка? Мужики не повертались, То куди ж і ти зібралась?" Та не знали добрі люди, Що не в статті сенс той буде! Як дівчисько, не цурайся, Все, що хочеш - добивайся! Ось тепер вже на коні, Вирушаймо в гори ті. Через степ, ліси, і поле, Їде дівчинка до долі... Так в дорозі десь три дні, Йдуть, співаючи пісні... Зустрічає якось жінка, Мужика з села Бруківка. Він сидить аж під горою, А в руках тримає зброю, Чути рик гучний, то грім! Ой як страшно стрітись з ним... "Я не хочу помирати, Краще вік Землей блукати. Як узнають, що злякався, Враз усі почнуть сміяться. Ти якщо така смілива, Йди й руби страшного звіра! Тут загинули вже многі, Інші ж вибрали дороги" Чому так буває люди? Хто сильніший, той не буде... Якщо дівчинка, то все... Діти й дім в собі несе? За багатством йшли ті люди, Що ж вона несе у грудях? Може їй потрібна слава? Тільки чом така кривава? "Як не всі, то я - єдина. Може прийде та година..." І взяла враз в руки меч "Звіру голову ту з плеч!" Чує рик, за грім гучніший, З кожним кроком все грізніший, В серці вогник не здається, Так за що ж дівча те б'ється? "Десь під небом, серед гір, Є один цікавий звір. Кажуть, хто його спіймає, Той грошей багато має! Та невже дівчисько вбоге, Ти ішла сюди у гори, Щоб багатств знайти моїх, І собі забрати їх?" "Я ішла сюди, звірюко, Щоб тебе убить, тварюко! Не за гроші, не за славу, А за те, що в серці маю! Забоявся звичний люд, Чи не прийдеш ти і тут! Забоялася і я, Бо в селі отім сім'я..." "Справа тво́я благородна, Не приходила ще жодна! Коли так сім'ю любила, То чому ж іще не вбила? Я ж стою перед тобою, Розмовляю серед бою, Тільки раз мечем махнеш, Не помітиш як і вб'єш!" "Я б тебе давно згубила, Якби грошей лиш хотіла! А тебе дочка́ за ногу, Обіймає у тривогу... Як же можу так вчинити? І тебе життя лишити, Коли серденько моє, Відчуває ще й твоє?" "Так пішли же у село, Скажем, як воно було. Я вбивав лиш за дітей, Тих непроханих гостей. Вони тут шукали гроші, Й загубили найдорожче: Душу, серце і любов, Не за них пролили кров" "Коли думаєш, що люди, Тебе слухать так же будуть, То назад ходім до них, І розвієм жах земних. Тільки ти в горах дітей, Заховай від тих гостей, Вони вб'ють тебе одразу, Як оту малу заразу" Так ще довго говорили, Та ідти таки схотіли... Заховав свою родину, Тай поїхав на чужину. Через ліс, степи і гори, Їдуть вдвох вони до долі. Так в дорозі десь три дні, Їдуть в повній тишині... Ось село вже не далеко, Та на серці щось не легко. Відчуває дивний звір, Що не вернеться до гір... Як же будуть його діти? Там без батька, одні в світі! "Ні, я вірю, що Добро, Переможе усе Зло!" Ось прийшли уже до люду: "Зараз Вам казать я буду"... Та не встиг й договорити, Хтось рішив це все кінчити! " Ну ви що, у нього ж діти, Він як ми умів любити! Він прийшов сюди сказати, Що не хоче Вас вбивати!" "Он поглянь, яка дурепа, Звіра к нам, ото халепа! Привела прям у село, Те велике справжнє Зло! Хтось над нею меч підводить, "Як ти сміла к нам приходить? Твій кінець - хороша справа, Чи не так вже ти вважала?" Чом же так буває люди? Кожен по-своЄму судить... Десь за правду ти вмераєш, А за говір розквітаєш... Чим закінчилась поема, Я скажу тобі окремо... Ти задумайся на мить, Що тепер із цим робить? Чув від когось, що ті люди, Побували уже всюди. Десь під небом, серед гір, Віднайшли дитячий дім. Повбивали, грабували, Серед грошей помирали. От як бу́ли його діти, Там одні, без батька в світі! Як же бу́ли інші діти, Що одні без мами в світі? Кажуть наче їх згубили, Щоб як мама не робили... "Як не всі, вона - єдина" Для сім'ї отак вчинила. За любов, сім'ю і віру, Люди ті згубили мрію... Ви лиш в серці добро майте, Бережіть, любіть, вмирайте! Не за гроші, не за славу, А за добру й чесну справу. Так, я знаю, дуже важко, Коли ти, як синя пташка, Тільки знай, тут кожен судить, Як для нього краще буде.