Ідеалізовані крихти...
Всі ідеалізовані образи розсипаються раптом крихтами. Зламані лежать окуляри із яскраво-рожевими лінзами. Ти тицьнув мені в очі докази, що не існує насправді кохання. Ти розвіяв усі п'янкі чари, що навіяло привороту закляття. Ти довів — не існує любові, ти довів, що збрехали в книжках. Ти убив будь-яку віру, залишив мою душу в синцях. І нехай мене сни кольорові ще відвідують часом у снах, Та я краще помру, ніж повірю у любов, що бринить на вустах.
2024-03-12 23:41:54
3
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2163
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1931