Спектакль
Останні промені ще падали на землю, Здував волосся вітерець з лиця. Та погляд був спрямований на стелю, Що жовто-біла й в тріщинах уся. Де-не-де давно відпала фарба, А на стіні тривала все лічба. Останній день, новий крок в невідоме, Лиш в слові "завтра" значень не злічить. І там де все колись таке близьке й знайоме, Там не судилось провести вже, навіть, мить. Воно німе і з кожним кроком все сіріше, Пливе в очах і вже не видно більше. Майбутнє котре розв'язку не має, Чи можна позначати його "ікс"? Коли ніхто нікого і не знає, Та начебто він знає геть усіх. Кого він грає? Чий же це спектакль? Актори вже занадто вжились в роль. Вона щодня писала в зошиті прощання, А він прощатись страх, як не любив. Їм дали шанс, їх ніби звела доля, Вони могли змінити все за день. Минуле більше значення не мало, Майбутнього ніхто знать не хотів. Вони віддались серцю відчуттям, Але сценарій, не читали до кінця. Неначе янгол, посланий із неба, Що розтрощив то серце на шматки. І ніби демон із самого пекла, Що був готовий щиро полюбить.
2024-01-08 18:36:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1575
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1769