Свідком нам стало небо
            
            Невже не помічаєш, 
як я від тебе залежна? 
А може смієшся з того, 
яка я легковажна. 
Я всміхаюсь як дурепа
й очі мої сяють. 
А ти ніби не бачиш, 
як я кохаю. 
Може зі мною лиш граєш, 
весело й класно. 
Так час убиваєш, 
коли стане нудно. 
А я тебе люблю, 
так хочу у твої обійми. 
Я проклинаю ту долю, 
що нас розділила. 
Невже ти насправді не бачиш, 
що я просто марю тобою? 
Ти дедалі більше значиш, 
і стаєш мені хворобою. 
Мені тебе завжди мало, 
я божевільно хочу до тебе. 
Якщо серце хоч щось відчувало, 
то свідком нам стало небо.
            2023-05-07 15:14:42
            
            
                                                    4
                
                
                
        0