Свідком нам стало небо
Невже не помічаєш,
як я від тебе залежна?
А може смієшся з того,
яка я легковажна.
Я всміхаюсь як дурепа
й очі мої сяють.
А ти ніби не бачиш,
як я кохаю.
Може зі мною лиш граєш,
весело й класно.
Так час убиваєш,
коли стане нудно.
А я тебе люблю,
так хочу у твої обійми.
Я проклинаю ту долю,
що нас розділила.
Невже ти насправді не бачиш,
що я просто марю тобою?
Ти дедалі більше значиш,
і стаєш мені хворобою.
Мені тебе завжди мало,
я божевільно хочу до тебе.
Якщо серце хоч щось відчувало,
то свідком нам стало небо.
2023-05-07 15:14:42
4
0