Свідком нам стало небо
Невже не помічаєш, як я від тебе залежна? А може смієшся з того, яка я легковажна. Я всміхаюсь як дурепа й очі мої сяють. А ти ніби не бачиш, як я кохаю. Може зі мною лиш граєш, весело й класно. Так час убиваєш, коли стане нудно. А я тебе люблю, так хочу у твої обійми. Я проклинаю ту долю, що нас розділила. Невже ти насправді не бачиш, що я просто марю тобою? Ти дедалі більше значиш, і стаєш мені хворобою. Мені тебе завжди мало, я божевільно хочу до тебе. Якщо серце хоч щось відчувало, то свідком нам стало небо.
2023-05-07 15:14:42
4
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3365
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1909