Троянда.
Liv
(18+)
Найпрекрасніша жінка — немовби троянда: Прекрасна на вигляд, але вся в "колючках". Вона не підпустить до себе близько занадто, Торкнешся — поплатишся, ще й скаже: "слабак". Не думай, що легко буде із трояндою, Де легко — насправді — нічого нема. Невдовзі ти сам нарічеш її хвойдою, Й кричатимеш всім: "Вона не варта й гроша!" Та, раптом, знов обдарує тим поглядом, Що зневагою запалює, зносить твій дах. Заманливим цокотом високих підборів, В чоловічих селиться навік головах. Ти не став вийнятком, ти знов немов схиблений, Кричиш: "Ні, не хвойда, Вона варта життя!" Її ласкаво жінки називають відьмою, Чоловіки ж вважають, що вона — свята! Насправді ж Троянда є доволі простою, Лиш розбита й поламана у неї душа...
2024-03-11 10:10:12
3
0
Інші вірші поета
Ідеалізовані крихти... Basta guardare il cielo notturno... Він зламає їхні життя... У танку́.
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11476
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9637