Щасливі люди
Щасливі люди не ховають очі, Очі наповнені сліз. Щасливі люди не рахують ночі, І кожен наступний поріз. Щасливі люди не ночують в клубі, І не втрачають контроль. Щасливі люди, може й не в шлюбі, Та їх супутник не алкоголь. Щасливі люди, вони в любові, Коханням їх сповнені дні. Щасливі люди, щасливі у кожному слові, І, навіть, у кожній сльозі. Щасливі люди інакше говорять, Мовчать вони теж, не так як усі. Щасливі люди багато творять, У них особливі вірші. Щасливі люди не втрачають суті, Не губляться в просторі. Щасливі люди не тонуть в люті, Програвши в черговому спорі. Щасливі люди не шукають змови, Не підозрюють цілий світ. Щасливі люди люблять все кольорове, І обожнюють квітів цвіт. Щасливі люди не страждають від втоми, Їм не потрібні психологи. Щасливі люди не рахують синдроми, І не лікують тривожності. Щасливі люди просто сяють, У кожну мить свого життя. Щасливі люди часто співають, І тонуть в теплих почуттях. Щасливі люди щиро кохають, Кохаються, що чує цілий район. Щасливі люди ніби літають, Їх не зупинить, навіть, закон. Щасливі люди не захлинаються в горі, Їм не потрібно героїну доз. Щасливі люди пишуть свою "сторі", І проживають життя на всі сто.
2023-03-15 21:50:08
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Іріс
Хочеться бути такою щасливою..
Відповісти
2023-03-15 22:15:39
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4384
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12001