Щасливі люди

Liv

Щасливі люди не ховають очі, Очі наповнені сліз. Щасливі люди не рахують ночі, І кожен наступний поріз. Щасливі люди не ночують в клубі, І не втрачають контроль. Щасливі люди, може й не в шлюбі, Та їх супутник не алкоголь. Щасливі люди, вони в любові, Коханням їх сповнені дні. Щасливі люди, щасливі у кожному слові, І, навіть, у кожній сльозі. Щасливі люди інакше говорять, Мовчать вони теж, не так як усі. Щасливі люди багато творять, У них особливі вірші. Щасливі люди не втрачають суті, Не губляться в просторі. Щасливі люди не тонуть в люті, Програвши в черговому спорі. Щасливі люди не шукають змови, Не підозрюють цілий світ. Щасливі люди люблять все кольорове, І обожнюють квітів цвіт. Щасливі люди не страждають від втоми, Їм не потрібні психологи. Щасливі люди не рахують синдроми, І не лікують тривожності. Щасливі люди просто сяють, У кожну мить свого життя. Щасливі люди часто співають, І тонуть в теплих почуттях. Щасливі люди щиро кохають, Кохаються, що чує цілий район. Щасливі люди ніби літають, Їх не зупинить, навіть, закон. Щасливі люди не захлинаються в горі, Їм не потрібно героїну доз. Щасливі люди пишуть свою "сторі", І проживають життя на всі сто.

2023-03-15 21:50:08

9

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Іріс

Хочеться бути такою щасливою..

Відповісти

2023-03-15 22:15:39

1

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1051

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11243