Захворіла...
Я знову на любов захворіла, На любов, що ламає кістки. Від такої я колись вже горіла, Й розбивалася на шматки. Ти змушуєш мене дихати, Але від тебе я й задихнусь. Коли втомлюся я тебе кликати, Й з участю своєю змирюсь. Я знову на любов захворіла, На любов, що ламає кістки. Я сама ж себе й запевнила, Що ти не такий як усі. Я серце своє оголила, В шрамах заклеєних пластирами. Я сама його й поранила, Коли віддала в руки не ті. І я знову хворію на любов, На любов, що зламає кістки. І я знаю, що так буде знов, Що розірветься душа на шматки. Та повірю тобі немов вперше, Не покажу сліз, віддам серденько. І вкотре мало не вмерши. Зашиватиму його рани тихенько.
2023-02-03 23:19:04
6
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1514
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12139