Захворіла...
Я знову на любов захворіла, На любов, що ламає кістки. Від такої я колись вже горіла, Й розбивалася на шматки. Ти змушуєш мене дихати, Але від тебе я й задихнусь. Коли втомлюся я тебе кликати, Й з участю своєю змирюсь. Я знову на любов захворіла, На любов, що ламає кістки. Я сама ж себе й запевнила, Що ти не такий як усі. Я серце своє оголила, В шрамах заклеєних пластирами. Я сама його й поранила, Коли віддала в руки не ті. І я знову хворію на любов, На любов, що зламає кістки. І я знаю, що так буде знов, Що розірветься душа на шматки. Та повірю тобі немов вперше, Не покажу сліз, віддам серденько. І вкотре мало не вмерши. Зашиватиму його рани тихенько.
2023-02-03 23:19:04
6
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12402
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11445