Час
Чи знаєш ти,як швидко біжить час? Він забирає  спогади і миті. І так багато шансів, що доля нам дала. Яке він має право, от скажи? Тепер вони летять у невідомість, Ліхтариком блищать у темноті, І гострим лезом б'ються прямо в серце. Його кинжал безжалісно рве душу, Бо хоче відбиток залишить навіки. А я не хочу так, не хочу! Хотіла я сказати так багато слів Шкода, що час не повернеш. Не сказане залишиться несказаним, А ти згниєш від докорів у тьмі. А час біжить мершій вперед,  Зализуючи свіжу рану втрати Він був до нас і буде після. І не зупинить його смерть, Бо є не тільки ти на цьому світі, Таких як ти є міліон.
2018-12-02 19:05:54
6
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3622
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1959