Час
Чи знаєш ти,як швидко біжить час? Він забирає  спогади і миті. І так багато шансів, що доля нам дала. Яке він має право, от скажи? Тепер вони летять у невідомість, Ліхтариком блищать у темноті, І гострим лезом б'ються прямо в серце. Його кинжал безжалісно рве душу, Бо хоче відбиток залишить навіки. А я не хочу так, не хочу! Хотіла я сказати так багато слів Шкода, що час не повернеш. Не сказане залишиться несказаним, А ти згниєш від докорів у тьмі. А час біжить мершій вперед,  Зализуючи свіжу рану втрати Він був до нас і буде після. І не зупинить його смерть, Бо є не тільки ти на цьому світі, Таких як ти є міліон.
2018-12-02 19:05:54
6
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2363
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1034