Горобина

Рая Лебідь

Цвіте, цвіте рясний Який ти далекий! Світе, світе, Хороший прекрасний, Який ти великий! А я знайду Тую горобину, Що я зерня посадила, Знайду – прихилюся: Ой, ти горобино, Цвітом рясна; А чи я дівчина Та не красна? Чи умію жити? Вмію ж я любити… Що ж ти, горобино, Хмарами полину Обплелася? Чи ж тобі розквітнуть Весна не далася? Чи ж ти, висока До сонця дістала? Що ж ти, горобино, Похилилась стала? Ой я – горобина, Та я висока З сонцем розмовляла. Од вітру линяла; Як весна прийшла: Цвітом зацвіла. А прийшли полини Гіркі - обступили… Горобина рясна, Горобина красна, Чи я не прекрасна - Жінка України, Землі чорнобривих? Ой, чи сині очі, А чи довгі коси Щастя то приносять? А чи чорні землі, Чи калини зерня - Щастя України Той землі полину? Візьму тії коси Розпущу по вітру, Візьму тії очі - Сльози тії витру. Стане горобина Рясно розквітати, Стане горобина Ягоди кидати. Земля України Горобини ягоди Рясно розсівати. Стане земля України Отії полини вижинати, Не дасть їм зростати. Віють вітри Мої коси, Сушить сонце Мої сльози. Ростить земля України Рясні горобини, Червоні калини,- З серця, Що за Україну В'яло та і гине. Цвіте, цвіте рясний, Який ти прекрасний! Світе, світе, Хороший прекрасний Який ти широкий

2019-01-25 10:54:09

Інші вірші поета

Пекельник Той день Серце Душа

Інші поети

Іллаір Гетт

@IllGett

Sara_ Army7

@KIMSYA

Писатель В Кофейном Кардигане

@Ann_Ariss_

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12426

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15882