Люби меня...
(18+)
Люби меня нежно любовию страсти. Пусть жизнь поёт песни о радости странствий. Люби бесконечно, не робко люби! Эй, музыкант во все трубы труби! Сыграй мне мелодию дивных вершин, Где вместе летали, Где был не один. Труби мне о счастье, экстаз заверши Мелодией страсти наивной души. Труби , музыкант, о бурях любя, Где мир прогибает добро под себя! Люби меня счастье и душу люби Кричащей от страсти Наивный мотив. Люби, музыкант, струны порванной иней Разбитых рукою божественных сил. Люби меня вольно, довольно красиво Труба, зови ввысь. Взлететь над собою, над миром парить. Любви бесконечной быть. Быть? Быть!!
2022-01-02 04:26:37
23
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Станислав КРАЙНОВ
Да нет просто я воспринимаю мир таким каким его вижу собственным взглядом.
Відповісти
2022-01-02 04:53:16
2
Станислав КРАЙНОВ
это метко сказанно и точно.
Відповісти
2022-01-02 04:53:56
1
Лео Лея
Так красиво! ✨👏👏👏
Відповісти
2022-01-02 11:35:28
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3677
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10899