І більше я на тебе не очікую
І це була остання станція, А до вагону більш ніхто так й не зайшов. Я повернула всіх, кого я бачила. Ти загубився в натовпі, а поїзд відійшов. І це була його зупинка, Остання за минулий шлях. Я в цьому світі, як мала дитинка, Що так чекала, потонувши в мріях. Тепер мене везуть ще далі, В майбутнє, де тебе нема. Бо ти не був на тім старім вокзалі, Не був, бо не хотів, тож я пішла. В вагоні в мене мало залишилось, Людей так п‘ять, що встигла я забрать. Минуле вже для мене закінчилось, Спокійно лежачи, в далекому із ящиків шухляд. І більше я на тебе не очікую, По коліям тут вже не їздят поїзди. Якщо знайдеш якийсь – то приїзди, Але без тебе я цей розділ і закінчую.
2023-03-04 10:32:02
3
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4896
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12284