Я заплуталась...
Я заплуталась у найголовнішому - своїх почуттях, У чужих ситуаціях і серцях, Мої думки постійно з кимось, але цього не має бути, Я не хочу, щоб хтось зміг моє серцебиття відчути, Мені боляче думати про те, що я можу трьома словами все зруйнувати, Те, що не можна говорити, мені кортить сказати, Та я й не скажу, бо моя гордість сильніша, ніж я, Мені не варто називати ні перше, ні друге ім'я, Я не звикла робити перші кроки, які невідомо куди ведуть, Недомовлені слова і фрази по моєму серцю б'ють, Але я хочу проявити власну слабкість і мовчати, Бо не повинна я головні слова казати, А найгірше те, що мені невідомо чи справжній той у серці вогонь, Я думаю про все до болю скронь, Страшно довірити те, в чому не впевнена сама, Мені не страшно у відповідь не почути нічого, Страшно зруйнувати дива того, Я знаю, що дві пташки з пораненими крилами разом не зможуть літати, Не зможе в них радісна пісня лунати, Гармонія не значить, що станеться щось особливе, Можливо, скоро це випадкове відчуття зникне, Я й не знаю в чию сторону воно зараз дихає, Чий образ моя душа приколихує, Я сама зрозуміти себе не можу, На питання відповіді не знаходжу, Чи мені йти прямо, чи повернути, чи просто зупинити себе, Я не знаю чи оце марево скоро мине, До кого йти і що говорити або мовчати? Але я не захочу і не зможу того сказати, До якого образу прихилитися чи сидіти самотньо на власному троні, Щоб потім залишитися у своїй короні, Я даю шанс на роздум чи на каяття, Щоб не руйнувати те, що є і свого життя, Не треба питати про думи мої, Коли я не знаходжу відповіді на цій землі, Я спеціально недоговорюю і мовчу, Хоча у своїх думках від нерозуміння кричу, Я знаю, що синонім до моїх відчуттів - біль, Мені не хочеться знову потрапляти у цю заметіль, Я не знаю, що зараз робити маю, Коли вже за вікном світає, Я хочу, щоб мені хтось допоміг чи хтось зрозумів, Чи можу я не ламати своїми руками чужих життів? Коли згадується минуле, то мені не хочеться відчувати, Бо буде мені у серці допікати, Як краще мені вчинити я зараз не знаю, Тому поки сама у своїх думках самотня згораю.
2021-01-03 19:59:24
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Akeldama
Дуже гарний, сповнений щирих почуттів вірш. Усі питання, що ними задається героїня, може поставити кожна людина. Майже кожен, так само, часом, відчуває безпорадність і не знаходить вірної відповіді та не усвідомлює сутність власної екзистенції. Маю зазначити, що я не можу не заздрити несамовитій працьовитості авторки, яка так часто дарує нам таку чудову поезію.
Відповісти
2021-01-04 05:44:49
1
Lelyana_ art
@ Akeldama Щиро дякую😌.
Відповісти
2021-01-04 07:24:50
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2289
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6014