Я заплуталась...
Я заплуталась у найголовнішому - своїх почуттях, У чужих ситуаціях і серцях, Мої думки постійно з кимось, але цього не має бути, Я не хочу, щоб хтось зміг моє серцебиття відчути, Мені боляче думати про те, що я можу трьома словами все зруйнувати, Те, що не можна говорити, мені кортить сказати, Та я й не скажу, бо моя гордість сильніша, ніж я, Мені не варто називати ні перше, ні друге ім'я, Я не звикла робити перші кроки, які невідомо куди ведуть, Недомовлені слова і фрази по моєму серцю б'ють, Але я хочу проявити власну слабкість і мовчати, Бо не повинна я головні слова казати, А найгірше те, що мені невідомо чи справжній той у серці вогонь, Я думаю про все до болю скронь, Страшно довірити те, в чому не впевнена сама, Мені не страшно у відповідь не почути нічого, Страшно зруйнувати дива того, Я знаю, що дві пташки з пораненими крилами разом не зможуть літати, Не зможе в них радісна пісня лунати, Гармонія не значить, що станеться щось особливе, Можливо, скоро це випадкове відчуття зникне, Я й не знаю в чию сторону воно зараз дихає, Чий образ моя душа приколихує, Я сама зрозуміти себе не можу, На питання відповіді не знаходжу, Чи мені йти прямо, чи повернути, чи просто зупинити себе, Я не знаю чи оце марево скоро мине, До кого йти і що говорити або мовчати? Але я не захочу і не зможу того сказати, До якого образу прихилитися чи сидіти самотньо на власному троні, Щоб потім залишитися у своїй короні, Я даю шанс на роздум чи на каяття, Щоб не руйнувати те, що є і свого життя, Не треба питати про думи мої, Коли я не знаходжу відповіді на цій землі, Я спеціально недоговорюю і мовчу, Хоча у своїх думках від нерозуміння кричу, Я знаю, що синонім до моїх відчуттів - біль, Мені не хочеться знову потрапляти у цю заметіль, Я не знаю, що зараз робити маю, Коли вже за вікном світає, Я хочу, щоб мені хтось допоміг чи хтось зрозумів, Чи можу я не ламати своїми руками чужих життів? Коли згадується минуле, то мені не хочеться відчувати, Бо буде мені у серці допікати, Як краще мені вчинити я зараз не знаю, Тому поки сама у своїх думках самотня згораю.
2021-01-03 19:59:24
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Dima Akeldama
Дуже гарний, сповнений щирих почуттів вірш. Усі питання, що ними задається героїня, може поставити кожна людина. Майже кожен, так само, часом, відчуває безпорадність і не знаходить вірної відповіді та не усвідомлює сутність власної екзистенції. Маю зазначити, що я не можу не заздрити несамовитій працьовитості авторки, яка так часто дарує нам таку чудову поезію.
Відповісти
2021-01-04 05:44:49
1
Lelyana_ art
@Dima Akeldama Щиро дякую😌.
Відповісти
2021-01-04 07:24:50
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
7746