Все сталося так
Все сталося так, як мало бути, Це було швидко, шалено, несподівано, що навколо все загуло, Все сталося так, що ніколи того не забути, Все було так, як ніколи більше до цього не було, Один мій крок змінив назавжди хід подій, А твої прегарні очі та ніжно-солодкий голос назавжди в моїй душі, Ми зустрічаємось лише в снах і у вирі наших мрій, Сидимо, як два чокнутих поети і пишемо одне одному вірші, Все сталося так, як того захотіла володарка-доля, Вона об'єднала наші душі та думки, Все було так, коли відійшла від наших сердець чужа неволя, Хоч ти й не повіриш, але це все бачать зірки, Наші роздори страшні, повні болю і крові, Болять серця і душа, що єдина на двох, Тобі не сняться сни кольорові, А я ридаю, ніби за нас обох, Та ми все одно повернемося, але з добром, Стільки років ми йшли одне до одного недаремно, Щоб мріяти про щось неземне разом, Бо до цього на наших шляхах було темно, Все сталося так, бо інших варіантів не може бути і немає, Відродилося те, що було так давно забуте, Хай роздори і злість у вогні палає, Все сталося так, було так, тому хай і далі так буде. * Чудовій людині
2021-01-16 22:42:12
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lelyana_ art
@ Akeldama 🙃🙃🙃
Відповісти
2021-01-17 07:14:23
1
Kruhitka Dobro
😍😍😍👍незрівнянно!
Відповісти
2021-01-17 07:25:33
1
Lelyana_ art
Відповісти
2021-01-17 07:26:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4484
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1943