Все сталося так
Все сталося так, як мало бути, Це було швидко, шалено, несподівано, що навколо все загуло, Все сталося так, що ніколи того не забути, Все було так, як ніколи більше до цього не було, Один мій крок змінив назавжди хід подій, А твої прегарні очі та ніжно-солодкий голос назавжди в моїй душі, Ми зустрічаємось лише в снах і у вирі наших мрій, Сидимо, як два чокнутих поети і пишемо одне одному вірші, Все сталося так, як того захотіла володарка-доля, Вона об'єднала наші душі та думки, Все було так, коли відійшла від наших сердець чужа неволя, Хоч ти й не повіриш, але це все бачать зірки, Наші роздори страшні, повні болю і крові, Болять серця і душа, що єдина на двох, Тобі не сняться сни кольорові, А я ридаю, ніби за нас обох, Та ми все одно повернемося, але з добром, Стільки років ми йшли одне до одного недаремно, Щоб мріяти про щось неземне разом, Бо до цього на наших шляхах було темно, Все сталося так, бо інших варіантів не може бути і немає, Відродилося те, що було так давно забуте, Хай роздори і злість у вогні палає, Все сталося так, було так, тому хай і далі так буде. * Чудовій людині
2021-01-16 22:42:12
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lelyana_ art
@ Akeldama 🙃🙃🙃
Відповісти
2021-01-17 07:14:23
1
Kruhitka Dobro
😍😍😍👍незрівнянно!
Відповісти
2021-01-17 07:25:33
1
Lelyana_ art
Відповісти
2021-01-17 07:26:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1766
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1939