Я втомилась...
Я втомилась кожного дня думати про наболіле, Хвилюватись за майбутнє і забувати минуле, Слухати мелодію мого серця, що після бурі вціліло, Відчувати, як щось нове в моїй душі промайнуло, Я втомилась усе пробачати, Кожен день шукати порозуміння, Ті самі пусті обличчя зустрічати, Чекати чийогось благословіння, Я втомилась радіти і сумувати, Робити те саме, що вчора і завжди, З багатьох варіантів обирати, Бачити пророчі сни, Я втомилась постійно шукати, Думати про велике і недосяжне, Ловити натхнення і надихати, Бачити у людях щось відважне, Мені хочеться зупинитись і не думати про те, що хтось від мене чогось чекає, Я не можу бути постійно щось відчувати, Те що було вчора важливим - сьогодні вже не звеселяє, Ніхто не знає, куди хоче моя душа літати, Хочеться зупинитись, хай буде вічною ця мить, Так важливо наше "зараз" цінити, Бо промайнуть мільйони століть, А ти так і не навчишся по-справжньому жити.
2020-09-18 19:44:42
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Овва, який смутний вірш. Мені подобається. Я живу на світі мало, проте знаю, що треба іноді спинятись і змінювати навколо себе обставини: помріяти, поплакати, погуляти, поспівати, поспати, почитати і тд і тп. Зробити щось не звичне. Забути про людей якщо не повністю то хоч частково, відгородитися майже від усіх і послухати власне Я(щось типу медитації)
Відповісти
2020-09-18 19:54:00
2
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Ось і я думаю, що це треба зробити 🙃.
Відповісти
2020-09-18 19:56:12
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1658
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1302