Я втомилась...
Я втомилась кожного дня думати про наболіле, Хвилюватись за майбутнє і забувати минуле, Слухати мелодію мого серця, що після бурі вціліло, Відчувати, як щось нове в моїй душі промайнуло, Я втомилась усе пробачати, Кожен день шукати порозуміння, Ті самі пусті обличчя зустрічати, Чекати чийогось благословіння, Я втомилась радіти і сумувати, Робити те саме, що вчора і завжди, З багатьох варіантів обирати, Бачити пророчі сни, Я втомилась постійно шукати, Думати про велике і недосяжне, Ловити натхнення і надихати, Бачити у людях щось відважне, Мені хочеться зупинитись і не думати про те, що хтось від мене чогось чекає, Я не можу бути постійно щось відчувати, Те що було вчора важливим - сьогодні вже не звеселяє, Ніхто не знає, куди хоче моя душа літати, Хочеться зупинитись, хай буде вічною ця мить, Так важливо наше "зараз" цінити, Бо промайнуть мільйони століть, А ти так і не навчишся по-справжньому жити.
2020-09-18 19:44:42
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Овва, який смутний вірш. Мені подобається. Я живу на світі мало, проте знаю, що треба іноді спинятись і змінювати навколо себе обставини: помріяти, поплакати, погуляти, поспівати, поспати, почитати і тд і тп. Зробити щось не звичне. Забути про людей якщо не повністю то хоч частково, відгородитися майже від усіх і послухати власне Я(щось типу медитації)
Відповісти
2020-09-18 19:54:00
2
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Ось і я думаю, що це треба зробити 🙃.
Відповісти
2020-09-18 19:56:12
1
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3830
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4938