Вічність
Я не хотіла жити вічно, поки не зустрілися наші душі знову, Вони колись були однією цілою, але чому розділилися - невідомо нікому, З того часу пройшло сорок тисяч років, Нашу зустріч передбачили мільйони пророків, Ми живемо так давно, бо стільки живуть наші душі, Вони й далі будуть переходити в життя грядущі, Ми з першого слова відчули, що є частинками стародавнього інь-яню, З'єдналися тепер не лише душі, а й серця, щоб йти в путь дальню, Тепер ми назавжди разом у цій нескінченності років, За хитросплетіннім долі та теоріями майбутніх віків, Так мало бути, бо світовий баланс має відновитись, Не могли ми ніколи не знайти одне одного, а в одному житті загубитись, Я не хотіла жити вічно, але тепер я хочу цього з тобою, Бо наші душі безсмерті і будуть йти одна за одною, І що так буде тепер я точно вже знаю, Бо ти - моя половинка вічності і я тебе навічно кохаю. *Кароокому
2021-02-03 18:35:13
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lelyana_ art
Дякую 😘. Мабуть, так і є💋
Відповісти
2021-02-03 20:07:13
2
Akeldama
Приєднуюся до тезки. Те ж той вірш пригадався.)
Відповісти
2021-02-03 23:16:16
1
Lelyana_ art
@ Akeldama 😊😉
Відповісти
2021-02-04 04:46:46
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4505
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1732