Брат
Лєна
А пам'ятаєш, як малі були? Як грались разом і дражнились... Сварились часом і мирились. А пам'ятаєш, як не спали по пів ночі... Про щось там гомоніли, доки не злипались очі. А мишей великих пам'ятаєш? Отих, що уночі людей лякають?:)) І юність наша теж була цікава... Ділились ми думками... Перші кохання і розчарування... Ти все про все мені розповідав І знав усе про мене... Поради ти мені давав. Минає швидко час, дорослими ми стали. У кожного із нас своє життя настало. Та родичатись ми не перестали... І часто зустрічались, спілкувались. Тепер далеко ти... як жаль... Між нами кілометри. Та не в тім печаль... Бо різні вже у нас думки. Багато чого розумію і бачу теж багато я Та не тримаю я образ і зла. МІЙ БРАТИКУ, тебе люблю. Для тебе щастя хочеться тому. Здається в тебе все гаразд, Та згадуй дещо час від час... І слово тверде май своє, Не зрадь собі- це головне. PS: якщо попала в саму душу, то так і хтіла я, якщо ні, то все тоді дарма. В будь-якому випадку ти не сердись, бо то не я писала, а душа моя.😘
2021-07-29 15:15:00
6
0
Інші вірші поета
Чому розлучений? Хіба ми думали... Емоції Колись вона тебе кохала
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5661
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4934