Коли?
Лєна
Коли!? Коли закінчиться війна? Коли!? Коли вже мир настане? Кат крові не напився ще сповна? Кровожер! Маньяк! Слів не вистачає... Зупиніться! Їдьте вже додому! Не чіпайте! Схаменіться! Не потрібні ви нікому! Ви непотріб, ви сміття. Скільки можна!? Крик душі... Біль у серці. Ми вже на межі. Варвари.., собаки... Вбивці.., кАти... Коли!? Коли закінчиться війна? Коли!? Коли вже мир настане?
2022-10-05 17:53:43
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Видно , що душа рветься на шматки від побаченого жаху, що зараз робиться ...
Відповісти
2022-10-06 07:31:13
Подобається
Інші вірші поета
Зустріч А ми малі були... Не відкрита скриня Вже крик душі
Інші поети
K N
@Nata_Kuchera
GannMorgana
@GannMorgana
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2496
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2547