Лицар в сучасному світі
Початок – рідний дім. Кінець – навіть і не знаю… Що ж між іншим і он тим? Життя усе моє в середині. Чи повернусь на початок? Чи одразу на кінець? Відповіді ніхто не дасть. Все залежить від вищих сил. А зараз я відкриваю новий світ Тут таке все брудне.. За високими стінами скла Не бачу я зовсім світлого неба Тут все не по честі Хлопець отримав тіло юної леді За якісь паперові монети. Цей світ такий дивний. Він новий та водночас старий. Я впізнаю закони вулиць де в беззаконні зростав я. Та церкви в котрих вимолював краще майбуття. Все як колись. Я це все вже бачив. Вони поб'ють це дитя ледь не до смерть. Їх ніхто не покарає. Він сам їх каратиме. Заради чого я навколішках молився? Заради чого боровся? Заради чого усе це було ? І ось настає вирішальний момент. То кінець й для мене, й для світу Нащо жити для такого майбутнього Тут не місце ідеалам, й надії. Все закінчу я зараз – прям тут. Все одно ніхто не помітить. То кінець для славного роду мого То кінець – а тепер харакірі Вірш створений учасниками спілки @Magistr_Honna @SandraMey
2023-08-23 07:44:44
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5483
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3825