Я набирав повітря у легені
Любомир Крупка
я набирав повітря у легені а видихав слова а потім ноти стомлено лягли мені на груди здушили тіло і я хотів устати але не зміг бо під вагою твоїх вуст не встояв я брав ножі і вирізав твої недбалі силуети але тепер від них у мене рани на руках і кров стікається по пальцям фарбуючи твої і ноги і вуста і тіло все завмерло хоча і ти кричала ножі заграли танго на паркеті мені ще два штрихи до образу твого додати і ти будеш моя у музиці пісень у тиші серед ґвалту до образу твого один лиш рух до неба я сягну рукою і наостанок наберу повітря в груди й заспіваю що ти моя ти небо ти моя земля
2020-09-17 16:08:55
3
0
Інші вірші поета
Закінчуй речення і став крапку Тобі не солодко Жити Червоні стіни
Інші поети
Venera24
@Venera24
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2413
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2630